«Ілюзія тихої ночі» — незвичайний документальний експеримент і водночас колективний портрет сучасної України. Ідея фільму від початку передбачала своєрідний кінематографічний гепенінг: професійні кінематографісти та звичайні люди мали стати його співтворцями, зафіксувавши одну ніч із десятків різних перспектив. У результаті особисті спостереження складаються в єдиний образ країни, яка продовжує жити всередині війни. Ольга Черних не намагається створити чергову хроніку бойових дій. Камера фіксує те, що легко залишається поза великими історіями про війну: очікування, втому, побут, тишу між тривогами та здатність продовжувати звичайне життя попри постійну небезпеку. Саме ця буденність поступово перетворюється на документ часу — зліпок України в конкретну ніч літа 2025 року.